В ситуації навколо електронних довірчих послуг як у краплі води відбиваються і ті проблеми, що обумовили розквіт рейдерства в Україні, і ті чинники, які змушують сумніватися у дієвості нещодавнього президентського указу, спрямованого на боротьбу із рейдерами. Фактично, в тексті указу має місце замкнуте коло, коли дефекти одних процедур та інструментів довіри пропонується усунути за допомогою інших, не менш дефектних.  

В серпні 2016 року сталася подія, усвідомлення змісту та сенсу якої конче важливо для змістовного обговорення запропонованих підходів до протидії рейдерству. Три роки тому група зловмисників, які досі залишаються невідомими та непокараними, отримала в своє розпорядження особистий та відкритий ключі, оформлені на ім'я члена НАЗК Руслана Рябошапки, нині заступника голови Офісу президента. Оскільки номінальний власник ключів не звертався із відповідним проханням і не отримував ключі в передбаченому порядку, можна стверджувати, що мала місце саме фальсифікація, а не втрата чи крадіжка ключів до т.зв. кваліфікованого цифрового електронного підпису (ЕЦП).