Химич Роман (totaltelecom) wrote,
Химич Роман
totaltelecom

До питання про цифрові інструменти забезпечення карантину

Події навколо запровадження дистанційного спостережння за людьми, які підлягають самоізоляції, вкорте підтвердили висновки, що їх було зроблено місяць тому за результатами імпровізованого функціонального тесту. Нестримна, як пронос, діяльність чергової навали реформаторів, в даному випадку юних “дігіталізаторів”, що їх привів Володимир Зеленський, створює вже не ризики, а безпосередню загрозу законним інтересам та правам українських громадян.
Керуючись наріжним принципом т.зв. аваковської філософії права - підкоряйся, потім оскаржуй, - дігітальні реформатори ігнорують будь-які сигнали про небезпеку, що її створює їхня діяльність. Варто прийняти як факт, що достукатися до них неможливо або занадто складно. Варто готуватися до ефективного конфліктування, в тому числі визначити власні правові та світоглядні позиції, ревізувати наявні інструменти примусу і т.і.
Нижче наведені коментарі щодо проблем із діяльністтю Мінцифри, що були надані одному зі ЗМІ. Гадаю, вони можуть бути корисними при розробці плану дій, спрямованніх на врегулювання комплексу згаданих проблем. Ці коментарі не містять остаточного аналізу і є радше імпровізацією, відправною точкою для подальшої роботи.

Поїхали.

Будь-які цифрові сервіси, що їх пропонує громадянам держава в особі органів виконавчої влади та підпорядкованих їм державних підприємств (як-от ДП “Електронне здоров'я” при НСЗУ, що опікується eHealth-платформою чи ДП "Дія"), своєю функціональністю мають забезпечувати певні відносини між органами державної влади, фізичними та юридичними особами. Можна сказати, що цифрові сервіси реалізують можливість правовідносин, втілюють їх в специфічному цифровому середовищі.

Важливо, по-перше, щоб це були саме правовідносини, себто ті відносини, які регулюються публічним правом. Це не мають бути речі, які правом не регулюються, як-от дружні стосунки, духовні практики, інтимне життя і таке інше. Держава не має витрачати на такі речі свої ресурси, взагалі втручатися в те, що не потребує правового регулювання та державної підтримки. Цим має займатися бізнес, громадське суспільство і так далі.

По-друге, легітимна підтримка правовідносин має відбуватися у спосіб, який не суперечить нормам публічного права, починаючи навіть не з Конституції, а з міждержавних правових актів, що їх українська держава визнає вищими за національне законодавство.
Чи є легітимним, коректним з точки зору чинного права цілодобовий нагляд за необмеженим колом громадян, як це передбачено постановою Кабміну і для якого створений застосунок "Дій вдома"? Є ґрунтовні сумніви.
Зараз всі заходилися робити юридичний аналіз того, що відбувається навколо епідемії. Я не претендую на роль експерта з права, та через тісний зв'язок технологічних і правових аспектів доводиться робити це самостійно. Судячи з того, що мені вдалося встановити, Кабмін вийшов за межі, передбачені законодавством.
Закони "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя" та "Про захист населення від інфекційних хвороб", які довгий час були основою для протиепідеміологічних заходів, передбачають існування державної санітарно-епідеміологічної служби як окремого органу виконавчої влади. Елементом цієї служби передбачені головні санітарні лікарі як посадові особи, уповноважені приймати, серед іншого, рішення про введення карантину. Керівник СЕС "за посадою", тобто автоматично виступає в ролі головного санітарного лікаря України та - УВАГА! - призначається на посаду ПЕРШОГО заступника міністра охорони здоров'я.
Логіка такої конструкції полягає в тому, що завжди болісні рішення стосовно введення карантинних обмежень мають ґрунтуватися на розгалуженому механізмові збору інформації, сфокусованому саме на протидії санітарно-епідеміологічним загрозам. Таким механізмом мала бути загальнодержавна СЕС, а її керівник, головний санітарний лікар України, виступав тією людиною, яка отримала всі необхідні права та можливості, аби цей механізм налагодити, підтримувати в належному стані та, відповідно, спиратися на нього в процесі прийняття рішень. Щодо яких, за таких умов, може і мусить нести відповідальність.
Щодо обмеження прав та свобод громадян в цих законах, такі обмеження передбачені виключно для осіб в зоні ризику, а саме інфікованих та їх контактних осіб, а також людей, що намагаються перетнути санітарний кордон України. Нічого схожого на обмеження прав за ознаками віку чи статі правовий режим саме карантину не передбачає. Натомість в цих законах прямо згадується можливість введення надзвичайного стану, якщо обставини вимагають посилення обмежень, їх розповсюдження на інші групи населення.

Так виглядали засади протиепідеміологічних заходів на початок березня 2020 року.
17 березня ВР приймає закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Цей закон різко розширює межі карантину як особливого правового стану та повноваження Кабміну. Фактично, карантин став функціонально подібним до надзвичайного стану, причому на відміну від НС, де передбачена санкція з боку ВР, карантин запроваджується одноосібним рішенням Кабміну. При цьому (sic!) відповідне подання так само, як і раніше мусить внести Головний санітарний лікар України.
Це сумнівна модель запровадження настільки масштабних обмежень прав та свобод громадян, втручання в повсякденне життя суспільства. З високою вірогідністю найближчим часом ми спостерігатимемо відповідні подання до Конституційного Суду з проханням оцінити відповідність цих норм Конституції.
Але навіть зараз можна сміливо казати, що уведені розпорядженнями Кабміну обмеження прав та свобод громадян є юридично нікчемними.
Справа в тому, що з 2012 року в Україні нема головних санітарних лікарів включно із головним санітарним лікарем України. Саме тоді СЕС як окремий орган виконавчої влади припинила своє існування де-факто, а її функції були розпорошені між трьома відомствами. В 2017 СЕС була ліквідована і де-юре.
На сьогоднішній день в Україні просто нема нічого, що можна визначити як державну санітарно-епідеміологічну службу в значенні окремої цілісної організації. Створений за ініціативи Уляни Супрун Центр Громадського Здоров'я попри своє позиціонування в якості інструменту протидії інфекціям не містить в своєму статуті згадки про виконання функцій СЕС або спадкоємність із нею. Більше того, він взагалі не спроможний виконувати її обов'язки відповідно до чинної нормативної бази. Просто не має відповідних ресурсів, кадрів та територіально розподіленої мережі структурних підрозділів.
Призначення Віктора Ляшка Головним санітарним лікарем України є юридично нікчемним. Він не є очільником державної санітарно-епідеміологічної служби, отже, не має можливості вирішувати відповідні завдання. Більше того (дрібничка, але показова) йому навіть не захотіли надати посаду саме першого заступника міністра, хоча цього прямо вимагає профільний закон.

Інакше кажучи, Віктор Ляшко всього лише людина, яку Кабмін називає головним санітарним лікарем, аби створити хоч якусь видимість законності. Відповідно, введений за подання п. Ляшка карантин, здається, є юридично нікчемним, оскільки запроваджений із грубим порушення духу та букви Закону.
Такий розлогий вступ конче важливий, аби зрозуміти, що відбувається із цифровими інструментами забезпечення карантину, поточною діяльністю Мінцифри в цілому. Чи не ключовим є питання довіри до процедур прийняття управлінських рішень, що передбачають використання цифрових сервісів, та державних установ, які ці рішення/сервіси підтримують в подальшому.
На жаль, останні роки в царині цифрової трансформації держави не просто набув поширення, а став мейнстрімом правовий та організаційний нігілізм. Серед яскравих прикладів - платформа електронного здоров'я, яка у протиправний спосіб накопичувала персональні дані громадян задовго до того, як була протестована та введена в експлуатацію, як були у належний спосіб визначені хоч якісь посадові особи, відповідальні за обробку персональних даних.
На жаль, поява Міністерства цифрової трансформації нічого не змінила в цих хибних підходах. Так само мобільний застосунок Дія був запущений в "бета-тестування" і почав обробляти персональні дані українських громадян без виконання обов'язкових процедур. В кінці лютого я спілкувався із керівником Diia Company п. Горбачовим. Попри те, що сам застосунок вже був де-факто введений в експлуатацію, перша особа державного підприємства, що його створила, не була готова надати ані документи, які містили завдання на розробку, ані опис бізнес-логіки. Вона навіть не була спроможна відповісти про формально-правовий статус публічного цифрового сервісу - чи то дослідна експлуатація, чи то тестова. На всі ці запитання п. Горбачов обіцяв відповісти після завершення якогось аудиту "найближчим часом". На сьогоднішній день, здається, результати цього аудити досі не представлені.
Те саме відбувається із "Дій вдома". Мінцифри не відповідає на запити щодо деталей взаємодії із МВС з приводу експлуатації створеного ним сервісу спостереження. На сьогоднішній день нема жодних гарантій - правових, організаційно-процедурних, технологічних, - того, що дані цілодобового стеження не витікатимуть за межі системи, про яку громадяни не знають нічого.
Все це призводить до розмивання відповідальності державних інституцій аж до повної її відсутності. Необхідно усвідомлювати, що в будь-якій конфліктній ситуації органи влади заперечуватимуть буквально кожний незручний для них аспект справи, посилаючись на відсутність документації, дозволів і т.і. Наприклад, через відсутність оформленої належним, юридично значущої документації на цифрові сервіси дуже складно обговорювати їх функціональність або довести нештатну поведінку. Яка може бути нештатна поведінка в програми, якщо не визначена поведінка штатна?

З іншого боку, оця тотальна невизначеність, відсутність юридично значущої регламентації функціонування цифрових сервісів робить їх юридично нікчемними. Будь-які спроби посилатися, наприклад, на мобільний застосунок "Дія" в судовому процесі наражатимуться на запитання що це за програма, коли вона була і чи взагалі введена в експлуатацію, хто конкретно відповідає за її функціональність і т.і.
За великим рахунком, Мінцифри продукує повнофункціональні моделі, такі собі макети публічних сервісів. Виглядають вони як справжні, зручні і симпатичні, але їх неможливо використовувати в повноцінному житті. Оскільки повноцінне життя передбачає можливість гострих ситуацій, в тому числі судових суперечок. А на гострі ситуації Мінцифри не орієнтується і відверто нехтує вимогами права. Це робить його поробки юридично нікчемними й обмежено корисними.
Інший, тісно пов'язаний із правовим нігілізмом, аспект - значущі ризики для прав та інтересів громадян. Керівник міністерства п. Фьодоров відомий тим, що легковажить питаннями кібербезпеки, називаючи відповідні ризики "перебільшеними". Між тим експертне середовище, включено із потужною спільнотою фахівців в царині кібербезпеки не має можливості ознайомитися із деталями реалізації численних новацій, що ними фонтанує Мінцифри. Нема можливості ознайомитися із кодом, отримати робочу документацію, представники відомства уникають професійних дискусій і т.і. Все це робить неможливим довіру до його сервісів і збуджує найгірші підозри.

Варто зауважити, що п. Фьодоров, як і п. Дубілет та інші "дігіталізатори" є типовими технократами себто людьми, які сподіваються різноманітні соціальні, політичні та інші проблеми вирішувати у суто технологічний спосіб. Цей підхід, обмежено корисний сам по собі, ускладнюється тим, що шановне панство щиро не розуміє і навіть не хоче розуміти того, як фактично організоване життя в країні. Вони керуються своїми фрагментарними уявленнями про навколишній світ, з одного боку, дуже переоцінюючи власні знання, а з іншого - недооцінюючи складність завдань, що зходилися вирішувати.
Наостанок - невелике мотиваційне відео від відомого представника аваковської школи філософії права. Для наснаги та звитяги благородних донів.
Tags: digital identity, государственное регулирование, гражданское, здравоохранение
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments